РІДШАТИ, розм. РІДІШАТИ, ає, недок.
1. Ставати рідким (у 2—6 знач.). Знизу схили були вкриті густим лісом, а вище ліс рідшав і переходив у кущі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 163); Вона придивлялася до кожної зморшки під очима Миколи і до сплутаного чуба, що вже рідішав між двома глибокими затоками лоба (Олександр Копиленко, Дуже добре, 1937, 39); Тільки ледве чутно долинали постріли з моря, та й вони рідшали і нарешті зовсім ущухли (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 111); Вітер зміцнів, і хмари й туман над Дніпром одразу почали рідшати й розходитись (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 93); Помалу-малу синя імла рідшає, яснішає, східний край неба обливається широким усміхом світання, світова зірка блідне й тремтить, догораючи… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 179).
2. Ставати нечисленним, зменшуватися кількісно. Опівдні ярмарок почав рідшать: почали люди розходиться, поярмаркувавши (Нечуй-Левицький, I, 1956, 59); Натовп рідшав (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 27);
// безос. Розгорялося вогнище, рідшало комарів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 93).