РІДНИТИ, ню, ниш, недок., перех.
1. Створювати родинні стосунки, зв’язки між ким-небудь.
2. перен. Робити близькими духом, звичками, поглядами і т. ін., створювати дружні взаємини. На полі зібралося кілька любечан, людей одного роду, що хоч і пішли з рідного гнізда, але мали те, що з’єднувало їх і ріднило, — землю (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 98); Кожна зустріч, хоч не часті й випадкові були ці зустрічі, ріднила нас все більше й більше (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 10); Під впливом Криштофа та проповідей Петра Скарги Януш став католиком. Це їх найбільше ріднило (Іван Ле, Наливайко, 1957, 68); Цих великих людей [Т. Шевченка і М. Чернишевського] ріднили властиві їм обом незламна твердість, непохитність революційних поглядів і матеріалістичних переконань, їх палка любов до батьківщини (Історія УРСР, I, 1953, 470).
3. перен. Робити що-небудь подібним до чогось, схожим на щось у певному відношенні. Янка Купала.. часто вживає порівняння, які ріднять його твори з фольклорними (Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 88); Поетичність, задушевність у зображенні картин природи ріднять пейзажі митця з мелодійними українськими піснями (Мистецтво, 3, 1967, 40).