РІДНЕСЕНЬКИЙ

РІДНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до рідний. — Діточки ж мої, чаєняточка! Підходьте під материнське благословеніє — хай вас ненька ріднесенька на все добре благословить! — заклопоталася бабуся (Любов Яновська, I, 1959, 60); Засоромивсь осміяний Горобець Та й покинув ріднесенький табунець (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 53); Кожного я знаю, мене кожне знає; там мені і стежечки знакомісінькі, хати усі відомісінькі, — там земля ріднесенька! (Марко Вовчок, I, 1955, 146).
 Матінко моя ріднесенька! — уживається в знач. виг. при вираженні різних почуттів. — Матінко моя ріднесенька, що тут сотворилося! Гуде, гуркоче, свистить, одним словом, такий шум зчинився, що нічого не чути (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261).