РІДІ́ТИ, іє, недок.
1. Ставати рідким (у 3, 6 знач.).
2. Зменшуватися в кількості, ставати нечисленним. Фашистський полк он відступає — й рідіє, тане на очах (Павло Тичина, II, 1947, 171); Нас в поході немало лягло, Та прогалин в рядах не було — Нових месників слала Вкраїна, Щоб не слабла сім’я соколина Й не ріділа звитяжна сім’я (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 133).