РІДЕНЬКИЙ

РІДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до рідкий 2, 3, 5—7. Недалеко шляху ріденький перелісок, поміж деревами стоїть у копицях сіно (Степан Васильченко, II, 1959, 157); От те ж саме чоло, ті ж самі очі, ріденькі вуса, гостре підборіддя, — але дух смерті поклав уже свою незриму печать на це обличчя (Гнат Хоткевич, I, 1966, 132); Дощ нудно сіявся над землею і застилав усе навкруги ріденькою млою (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 73); Видавлюючи на нарум’яненому обличчі усмішку, вона [акробатка] кланялась у відповідь на ріденькі аплодисменти (Олесь Донченко, VI, 1957, 433); Супроти міцного, голосистого хору голосок Зіньковича здавався ріденьким, схожим на комарине дзижчання (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 230).