РЕЗО́ННО. Присл. до резонний. Дочки й зяті в Пахома Хрисантовича цілком сучасні, модерні, читають молодих поетів, знаються на музиці й малярстві і цілком резонно вимагають поваги й чуйності до себе та своїх смаків (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84); Хлопець цілком резонно міркував, що раз уже сестра намалювала це обличчя, то воно, безперечно, заслуговує на увагу (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 248).
РЕЗОННО
Тлумачення слова