РЕ́ВИ, ів, мн., розм. Голосний плач.
♦ Реви насіли кого — хтось голосно заплакав, заревів. [Зіля:] Обидили її, покривдили, то її й реви насіли (Степан Васильченко, III, 1960, 131); Реви підняти — голосно заплакати, заревіти. [Прохор:] Скажена баба! Я її ще й пальцем не торкнув, а вона вже й реви підняла!.. (Марко Кропивницький, III, 1959, 161).
РЕВИ
Тлумачення слова