РЕВУЧИЙ

РЕВУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина — і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 394); Реве та стогне широкий і ревучий Дніпро внизу (Леонід Первомайський, I, 1947, 65); День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (Павло Загребельний, День.., 1964, 121).