РЕВОНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Підсил. до ревнути. — Віддай альбом! — ревонув Фінк над самим її вухом і вхопив чіпкими пальцями за край м’якої шкіряної палітурки (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 236); Стукнули дверцята, ревонув мотор, плавно і легко машина покотилась вулицею (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 93); Хор ревонув «Со святими», і процесія рушила до брами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 174).
РЕВОНУТИ
Тлумачення слова