РЕВНИТЕЛЬ

РЕВНИ́ТЕЛЬ, я, чол., книжн. Щирий, завзятий прихильник кого-, чого-небудь. Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-злотом, бісером чудової оздоби (Олександр Довженко, I, 1958, 43); Порівняно рідко поет [Т. Шевченко] вдається до згрубілих слів. Як правило, він їх використовує в описах свого нужденного солдатського життя та в згадках про ревнителів існуючого ладу (Мовознавство, XVII, 1962, 74); Ревнителі класичних традицій у живопису з презирством поставились до картин Федотова, як написаних у народному дусі (Історія СРСР, II, 1957, 194).