РЕВКО́МІВЕЦЬ, вця, чол. Член ревкому. — Здрастуйте, молоді люди. Я Мічурін. — Здрастуйте, товаришу професор, — відповіли ревкомівці хором (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 225); З цього будиночка ревкомівці стріляли по махновцях, а потім билися в степу до останньої шаблі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 310).
РЕВКОМІВЕЦЬ
Тлумачення слова