РЕ́ВА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка часто, багато плаче; плакса. — Що це у вас? Чого ти ревеш, рево? — пита, уступивши у хату, мати (Панас Мирний, IV, 1955, 29); * У порівняннях. День почався суворою карою. Ладька, звичайно, ревів як рева, одбріхувався, просився і за кожною лінійкою вихоплював долоні (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 7).
РЕВА
Тлумачення слова