РЕСТАВРА́ТОР, а, чол.
1. Фахівець з реставрації (у 1 знач.). Потьмянілі від часу монети ретельно очистив реставратор, і працівники музею приступили до їх вивчення (Вечірній Київ, 2.I 1961, 3); Реставратори намагаються відновити авторський лак, а якщо це неможливо, покривають картину новим (Наука і життя, 8, 1965, 56); Один з ранніх малюнків Т. Г. Шевченка — «Жіноча голівка» (1830 р.) вийшов з рук реставраторів таким, що здається, ніби його намальовано зовсім недавно (Мистецтво, 2, 1956, 38).
2. Прихильник реставрації (у 2 знач.). Комуністична партія України.. активно виступала проти троцькізму і правих реставраторів капіталізму (Розв. науки.., 1957, 18); Замовкнув Арсенал. У ворогів тріумф. Дорого далася їм перемога, і ще дорожче заплатять реставратори історії за своє короткочасне торжество (Олександр Довженко, I, 1958, 60).