РЕШЕТИТИ, ечу, етиш, недок., перех.
1. розм. Пробивати дірки в багатьох місцях. Він маленьким свердлом решетить чавунний круг для олійні (Михайло Стельмах, I, 1962, 113); Кулеметні черги решетили вікна «Людового дому» (Олесь Гончар, III, 1959, 445).
2. буд., заст. Прикріплювати, прибивати лати поперек кроков перед покриттям покрівлі соломою; датувати.