РЕПРИ́ЗА, и, жін., спец.
1. Короткий вставний номер-жарт, який виконують актори розмовного жанру в цирку і на естраді. В своїх інтермедіях, клоунадах, репризах він часто використовує місцеві факти життя, до яких глядачі аж ніяк не можуть лишатись байдужими (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 101); Нервове напруження зникає з появою на манежі клоунів.. їхні репризи викликають щирий сміх (Вечірній Київ, 25.XII 1968, 3).
2. Повторення одного з розділів музичного твору. Розробка [увертюри до опери Лисенка «Чорноморці»], невелика розміром, будується виключно на темі головної партії. Ця ж тема займає більшу частину репризи (Українська класична опера, 1957, 171); Як у більшості своїх симфоній, другу частину П’ятої Лятошинський написав за улюбленою концентричною схемою з дзеркальним розташуванням структурних підрозділів у репризі (Мистецтво, 3, 1969, 29).
3. У фехтуванні — повторний удар.