РЕПЕТИ́ТОР, а, чол.
1. Той, хто проводить додаткові заняття з ким-небудь, допомагаючи йому засвоїти необхідні знання. Він [І. Франко] був навіть платним репетитором, чи «інструктором» у двох своїх багатих однокласників (Петро Колесник, Терен.., 1959, 29); Було вирішено, що Михайлик і Леся навчатимуться вдома, з репетитором (Микола Олійник, Леся, 1960, 32).
2. У закритих навчальних закладах дореволюційної Росії — учитель, який стежив, як учні виконують домашнє завдання. В келію тут репетитор вбіг, і всі принишкли (Павло Тичина, II, 1947, 61).
3. Той, хто проводить репетицію, перев. у театрі.