РЕНТА

РЕ́НТА, и, жін., спец. Доход з капіталу, землі або майна, який власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю. — Я не буду заробляти, буду жить з ренти (Іван Франко, IV, 1950, 457); Ніякої ренти цей маєток не приносив (Вадим Собко, Граніт, 1937, 99); Комерсант дрібний, чиновник, інвалід, старий портьє, — Всі, в кого немає ренти, а біда та злидні є… (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 29);  * Образно. Зачарування Мухтарова помітила [Люба] й сприйняла як належне, як ренту молодості (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 16).
▲ Абсолютна рента див. абсолютний; Державна рента — те саме, що Рентна позика (див. рентний); Диференціальна рента — різниця між індивідуальною ціною виробництва і загальною, яка визначається умовами виробництва не на кращих і середніх, а на гірших землях. Маркс показав, що для утворення диференціальної ренти необхідний і достатній є факт різної продуктивності різних застосувань капіталу до землі (Ленін, 5, 1969, 104); Основоположники марксизму-ленінізму вказували, що і при зникненні диференціальної ренти значення відмінностей між різними категоріями земель аж ніяк не зменшується (Комуніст України, 12, 1968, 26); Земельна рента див. земельний; Монопольна рента див. монопольний.