РЕМО́НТНИК, а, чол. Робітник, який займається ремонтом (у 1 знач.). Ремонтники попереду лагодили порушену бандами колію (Олесь Гончар, II, 1959, 110); Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 162).
РЕМОНТНИК
Тлумачення слова