РЕМІ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до ремінь 1. Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 11); Зараз на ній було розстібнуте коричневе пальто з широким поясом, в руках невеличкий чемодан з жовтої шкіри, перетягнутий ремінчиком (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 24).
РЕМІНЧИК
Тлумачення слова