РЕЛІ́КВІЯ, ї, жін.
1. перев. мн. Предмети, яким служителі культу приписують чудодійну силу, роблячи їх об’єктом релігійного поклоніння. Скільки тут [в монастирі] було в запасі Талісманів і реліквій: Тут була вода з Йордану В череп’яній добрій тикві (Володимир Самійленко, I, 1958, 253).
2. Річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле. Київ в багатющою скарбницею наших національних реліквій (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 138); Одну-єдину реліквію привезла Ольга з Лебедина. Коштовну.. Коштовна та реліквія — портрет діда (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 74); * У порівняннях. Тужив [моряк] за морем і, як найдорогоціннішу реліквію, показував стрічки з безкозирки, на якій золотом було витиснуто: «Звонкий» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 310).