РЕКВІЗИЦІЯ

РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, жін. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (Олесь Донченко, III, 1956, 168); В революцію вже не треба було платити за ліс, і він валив його зі всією нещадністю і пожадливістю лісового хижака, а обіддя уміло ховав у нетрях од реквізицій (Михайло Стельмах, II, 1962, 35);
//  Насильне відбирання чого-небудь без відшкодування. До революції, коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів. Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 277).