РЕКВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до реквізувати. Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 64);
// у знач. прикм. Як у далекі татарські часи, гасають по селу верхівці [врангелівці] з оберемками реквізованих кожухів та сирових полотен у сідлах (Олесь Гончар, II, 1959, 276).
РЕКВІЗОВАНИЙ
Тлумачення слова