РЕКРУ́ТСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до рекрут. Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (Іван Франко, XVI, 1955, 377); Новобранці гуртом посідали, скинулись по п’ятаку, п’ють собі громадкою та пісень рекрутських співають (Леся Українка, III, 1952, 561); Мало хіба об’явилося на битому шляху розбійників з часу, як оголосили рекрутський набір? (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 104); На відміну від рекрутського оплакування, як колись було в Росії, у нас тепер проводи молодих призовників до Радянської Армії перетворюються в масове свято (Комуніст України, 11, 1963, 37).
▲ Рекрутська повинність див. повинність.
РЕКРУТСЬКИЙ
Тлумачення слова