РЕКОГНОСЦИРО́ВКА, и, жін.
1. військ. Розвідка, що провадиться перед початком бою з метою уточнення розташування сил ворога, характеру місцевості і т. ін. Текля, послана на рекогносцировку, повернулася і схвильовано сповістила, що то з полковим оркестром на чолі прогарцював ескадрон драгунів, присланий у Стародуб на втихомирення (Юрій Смолич, II, 1958, 38); Комбриг з’явився до себе в штаб уже після проведення рекогносцировки (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 6).
2. геод. Огляд та обслідування місцевості з метою вибору положення астрономічних та геофізичних опорних пунктів для топографічних зйомок. Результатом її [експедиції] була загальна рекогносцировка всього моря, з’ясування глибин і широт (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 80); Спочатку перед безпосереднім укладанням траси провадять попередню рекогносцировку місцевості, а в процесі трасування поточну (місцеву) рекогносцировку (Інженерна геодезія, 1959, 264).