РЕ́ЙТАР, а, чол. Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі XVI—XVII ст. та Росії XVII ст. Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Яків Качура, II, 1958, 442); Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорозькі козаки, били німецьких рейтарів (Петро Панч, Іду, 1946, 5).
РЕЙТАР
Тлумачення слова