РЕФО́РМА, и, жін.
1. Перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури. Першим завданням, що постало перед болгарськими мовознавцями безпосередньо після визволення [від фашистського ярма], була реформа орфографії (Мовознавство, XIV, 1957, 131); Педагогічні ідеї Остроградського про реформу народної освіти.. не втратили значення і в наші дні (Знання та праця, 1, 1966, 13); Економічна реформа і перехід на п’ятиденний робочий тиждень відкривають можливості для більш масового охоплення трудящих заняттями фізичною культурою і спортом (Комуніст України, 8, 1967, 67); Петровська грошова реформа стала важливим кроком у впорядкуванні монетної справи в Росії (Наука і життя, 12, 1960, 6).
2. Політичне перетворення, що здійснюється панівним класом без порушення основ існуючого ладу;
// Скасування кріпосного права в Росії в 1861 р. Реформа 1861 року лишилася тільки реформою через крайню слабість, несвідомість, розпорошеність тих суспільних елементів, інтереси яких вимагали перетворення (Ленін, 20, 1971, 158).