РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця, чол., заст. Строк. Реченець умовленої сплати вже минув (Іван Франко, VII, 1951, 115); Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112); Надійшов реченець виїзду до війська (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 68).
РЕЧЕНЕЦЬ
Тлумачення слова