РЕА́КТОР, а, чол.
1. ел. Потужна котушка індуктивності для обмеження струмів короткого замикання і підтримування напруги у високовольтних установках. * Образно. Наш квапливий крок стає все ширшим, швидшим, і ми з вами щораз повинні бачити все далі й далі. Бо час міняється, бо в реакторі сучасної перенапруги інакшою стає й душа народу (Літературна Україна, 27.XI 1970, 2).
2. хім. Апарат для проведення хімічних реакцій при певних температурах і тисках.
3. фіз. Установка, де відбувається керована ланцюгова ядерна реакція поділу атомних ядер. Радіаційні зміни в речовині треба враховувати при проектуванні і експлуатації реакторів (Наука і життя, 9, 1956, 6).
▲ Атомний (ядерний) реактор — те саме, що реактор 3. На існуючих атомних реакторах регулюючі і запобіжні пристрої працюють з датчиками, встановленими нерухомо (Наука і життя, 10, 1963, 39); На практиці ланцюгову реакцію ділення урану використовують у так званих ядерних реакторах (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 253).