РЕАБІЛІТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех.
1. кого, що. Поновлювати добре ім’я, репутацію несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. [Юркович:] Але… але ви, друже мій, помиляєтесь! Я тільки хочу реабілітувати добре ім’я Марії Іванівни… (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 412); — Я вважаю за потрібне в ім’я справедливості встановити нарешті істину і реабілітувати честь партизана (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 206);
// що. Знаходити виправдання чому-небудь. Жду.. надрукування «Тартюфа», бажав би, щоб воно сталося якнайшвидше, і в цьому бажанні є немала частка егоїзму: хотілось би трохи реабілітувати свою працьовитість (Володимир Самійленко, II, 1958, 466); Титанові [металу] властиві чудові якості, які кінець кінцем реабілітують його дорожнечу (Радянська Україна, 15.II 1969, 3).
2. юр. Поновлювати в правах людину, стосовно якої скасовано судовий вирок.