РЕАБІЛІТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до реабілітувати. [Віктор:] Ви?! Той самий?.. [Антін:] Той самий. Не бійтесь, я не втік з заслання. І навіть не амністований. Просто реабілітований (Олександр Левада, Нові п’єси, 1956, 102);
// реабілітовано, безос. присудк. сл. Якось гімназист Зося, бешкетуючи.., ненароком влучив квачем у царський портрет. Бешкетника після батьківської випарки за добрий подарунок директорові гімназії було повністю реабілітовано (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 110).
РЕАБІЛІТОВАНИЙ
Тлумачення слова