РАЗЮЧО, присл., рідко. Те саме, що разюче. Карпо Васильович, разючо помолоділий, уже стояв на ґанку і, скинувши кашкета, дивився вгору, мовби чекаючи звідти когось дорогого, бажаного… (Олесь Гончар, I, 1954, 533).
РАЗЮЧО
Тлумачення слова
РАЗЮЧО, присл., рідко. Те саме, що разюче. Карпо Васильович, разючо помолоділий, уже стояв на ґанку і, скинувши кашкета, дивився вгору, мовби чекаючи звідти когось дорогого, бажаного… (Олесь Гончар, I, 1954, 533).