РА́ВЛИК, а, чол.
1. зоол. Молюск, який має черепашку, дуже повільно пересувається і живе перев. у болотах. Лізе, лізе равлик по моріжку, виставляє равлик довгі ріжки (Наталя Забіла, Промені, 1951, 102); З намулу на дні визирала черепашка, мабуть, лісового равлика (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 210); * У порівняннях. З того дня Валя, як равлик, заховалася в себе (Вадим Собко, Граніт, 1937, 93); — Ой, які ж бо ви вперті, Мартине, — згортався Янко скривдженим равликом (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 114).
2. заст. Рід шкіряних постолів. — Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 12).