РА́ТИЦЯ, і, жін. Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців; копито. Воли завзятіше захитали рогами.. і швидше пішли, глибоко занурюючи ратиці в піщане річище (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 387); Морозне повітря наповнилось костяним шумом тисяч оленячих ратиць (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 93);
// Уживається як лайливе слово по відношенню до людини. — Тимочку, а ти не заявиш на мене? — Цить, ратиця коров’яча! Ні ти, ні я нічого не знаємо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, .346).
♦ Повідкидати ратиці див. повідкидати.
РАТИЦЯ
Тлумачення слова