РАТОБО́РЕЦЬ, рця, чол.
1. заст. Ратник (у 1 знач.). Чути гомін, брязкіт сталі, Десь видзвонюють мечі, Одбиваючи навали, Рідний край стережучи. І скликає ратоборців — Дзвін його [Києва] в світи гуде!.. (Павло Усенко, Дорогами.., 1951, 114).
2. чого, уроч. Поборник, захисник чого-небудь. Максимович — невтомний ратоборець, пристрасний пропагандист дружби всіх слов’янських народів (Вітчизна, 3, 1968, 139).