РАРИТЕ́Т, у, чол., книжн.
1. Цінна рідкісна річ. А все-таки було б дуже добре, думаю, коли б Спілка видала хоч «Хіба ревуть воли» — цю найкращу й найбільшу роботу Мирного, що стала тепер раритетом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 215).
2. Рідковживане слово. Різні лексикологи.. призбирували і вводили в практику найрізноманітніші лексичні раритети, вишукані іноді в найвіддаленіших одна від одної говірках (Питання походження української мови, 1956, 151).