РАПСО́ДІЯ, ї, жін.
1. літ. В античній літературі — уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри. Шевченко дає високу оцінку українським народним думам і ставить їх навіть вище рапсодій хіоського сліпця, тобто Гомера (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 392).
2. муз. Інструментальний твір, перев. вільної форми, на основі народних мелодій. З іменем Ф. Ліста зв’язана поява нової музичної форми — рапсодії — вільної імпровізаційної композиції, у якій, на фольклорний лад, чергуються широкі епічні і моторні танцювальні епізоди (Мистецтво, 5, 1961, 38); Ганна заграла Ліста, і всі відразу пізнали знайому зворушливу рапсодію (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 94).