РАНЖИ́Р, у, чол.
1. Шикування людей за зростом в одну шеренгу.
За ранжиром; Згідно з ранжиром: а) за зростом. Новаків вишикували за ранжиром (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 36); — Хоча, згідно з ранжиром, тобі завжди випадає стояти позаду, серед найдрібніших зростом, але на цей раз я ранжир ламаю (Олесь Гончар, I, 1954, 446); б) за чином, старшинством, ступенем значимості, важливості і т. ін. Гості за суворим ранжиром посідали до пишного іменинного столу (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 143).
2. Певний порядок у чому-небудь.
По ранжиру: а) за усталеним порядком. — Десята година, спати час, — гукнула вона до дітей, які вишикувались по ранжиру, мов жива діаграма (Вадим Собко, Справа.., 1959, 87); б) за встановленою формою. — Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного кольору (Олекса Стороженко, I, 1957, 264).
♦ Під один ранжир — нехтуючи індивідуальними рисами. Люди — різні, їх не можна рівняти під один ранжир (Наука і життя, 10, 1967, 16).