РАНТУ́Х, а, чол., діал.
1. Головний убір заміжньої жінки в Галичині — біла, тонка хустка; покривало. * У порівняннях. А буйні вітри білими снігами Закрили главу, ніби рантухами (Юрій Федькович, I, 1960, 57).
2. Тонка бавовняна тканина. * Образно. Вулиці поснули, Окриті пітьми чорним рантухом (Іван Франко, XIII, 1954, 432).
3. Різновид спідниці з суконно-лляної тканини. Для.., рантухів.. виготовляється тканина на льняній основі, з орнаментом переважно в клітинку (Матеріали з етнографії.., 1956, 52).
4. Лантух.