РАНО 1, присл.
1. У ранішній час. І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Тарас Шевченко, II, 1963, 387); — Я люблю вставати рано й сідать до роботи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252); — Куди це так рано? — кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 225);
// у знач. присудк. сл. Рано ще. Сонце тільки що схопилося, та таке пекуче, сердите, мов хто не дав йому виспатись (Панас Мирний, I, 1949, 190).
2. На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін. Чули ви, як напровесні рано Жайворонкова пісня бриніла? (Леся Українка, I, 1951, 26).
3. Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно. В Настусі рано заворушилась фантазія (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228); Осінніми вечорами вона рано світила світло, чепурилась, немов у свято, і, сидячи в своїй охайній хатинці, часто поглядала на двері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! — Чого ж так рано? — дивувалися дядьки (Михайло Стельмах, I, 1962, 186); Оті ранні залисинки, що з’явились на лобі, найбільше тривожать матір. Кажуть, що льотчики та підводники рано лисіють, не від легкого то, певне, життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 12); Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! Ой, рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла… (Павло Тичина, II, 1957, 42).
4. у знач. присудк. сл. Не час, не пора. Середній брат, що, здавалося, спав, разом підніс голову й промовив: — Чи не пора? — Усі оглянулися, і два голоси йому одказали: — Ще не пора! Ще рано! (Марко Вовчок, I, 1955, 321); — Не хочу я австрійського наголовника, хоч і з гарного він сукна. — А в чому ж підеш до школи? В шапці рано, кашкет зносився, а бриль продірявився (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 86).
♦ Рано чи пізно — коли-небудь, у майбутньому (про те, що неодмінно має відбутися, статися). Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед (Олесь Гончар, III, 1959, 220).
РАНО 2, а, сер., розм., рідко. Те саме, що ранок 1. Сьогодні від самого рана він був страшенно неспокійний (Іван Франко, VII, 1951, 404); З раннього рана Туркочуть комбайни, Друзі колгоспних полів (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 59).
♦ З рана до ночі (вечора, смерку, смеркання) — те саме, що З (од, від) ранку до ночі (вечора, смерку, смеркання) (див. ранок).