РА́ЛО, а, сер.
1. с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі. Поширення землеробства привело до виникнення рала — первісного знаряддя для оранки (Історія СРСР, I, 1957, 10); — Я йому для того музею дерев’яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 91); * У порівняннях. Чобітьми, як ралом, проскородив Він кордони чотирьох держав (Терень Масенко, Срібна дорога, 1946, 20).
2. іст. У стародавній Русі — одиниця оподаткування.