РАКЛО́, а, чол., вульг. Злодій, бандит. [Палажка:] Казала я Химці: не вір раклові (Панас Мирний, V, 1955, 251); — Дурненька… Я що — лежебока? Чи якийсь ракло? Шофер! Першого класу!.. (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 278).
РАКЛО
Тлумачення слова