РАХІВНИ́К, а, чол. Фахівець із рахівництва. Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (Андрій Головко, I, 1957, 299); — Бухгалтерія? — грізно запитав Хапунець. — Такі — одповіли рахівники (Остап Вишня, I, 1956, 438).
РАХІВНИК
Тлумачення слова