РАЮВА́ТИ, юю, юєш, недок.
1. міф. Бути в раю (див. рай 1 1). — Ой, у раю раювати! — сказав Дмитро. — А може, то занесуть отам на цвинтар та й амінь: гний у ямі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 78).
2. розм. Відчувати насолоду, блаженство, щастя. Вони дивились одне на одного й раювали (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 235); Відлежувався [Сеспель] тепер у теплі, просто таки раював опісля всіх тих неймовірних випробувань, яких зазнав на цій проклятій війні (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 251).