РА́ДО. Присл. до радий. Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (Степан Васильченко, I, 1959, 151); Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів (Петро Панч, Синів.., 1959, 35); Студент встав і промовив: — Що ж! Я радо прислужуся вам, чим треба (Гнат Хоткевич, I, 1966, 37).
РАДО
Тлумачення слова