РАДІСНО

РАДІСНО. Присл. до радісний 1, 2. — Є, є! — вигукує радісно Оленка, витягаючи гарну рибину (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 363); Степан Васильович радісно зустрічає парубка. — А я вже думав, що ти зовсім відбився від рук (Михайло Стельмах, I, 1962, 351); Задумане завжди лице його на сей раз грало якоюсь усмішкою, очі радісно блищали (Панас Мирний, IV, 1955, 116);  * Образно. З-за обрію вставало червоне вранішнє сонце і радісно вітало молоду зелену землю (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 23);
//  у знач. присудк. сл. Йому тут було радісно й добре… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 123).