РАДІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
1. Дуже радий, сповнений великої радості з приводу чого-небудь. І радісінька додому Ярина верталась (Тарас Шевченко, I, 1951, 284); Мати радісінька, мов родині якій, аж зачервонілась стара (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 46).
2. з інфін. Який виражає готовність, бажання, згоду що-небудь зробити. — Ні, братику, не піду і тебе не пущу; бо й я радісінький твого вареника хоч покуштувати (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 114).