РАДІОНАВУ́ШНИКИ, ів, мн. (одн. радіонавушник, а, чол.). Пристрій для слухання радіопередач, що прикладається до вух або надівається на них. Ціла зала сидить в радіонавушниках, судді, підсудні, обвинувачі й адвокати, преса, гості (Юрій Яновський, Мир, 1956, 239).
РАДІОНАВУШНИКИ
Тлумачення слова