РАДІА́ТОР, а, чол.
1. Теплообмінний апарат для охолодження води, мастила, повітря у двигунах внутрішнього згоряння (в автомобілі, тракторі, літаку і т. ін.). Машина зупинилася пружно, наче увіткнулась радіатором у густу, непроходиму масу повітря (Вадим Собко, Граніт, 1937, 14); Водій витягнув відро і долив у радіатор води (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 65).
2. Нагрівальний прилад у системах водяного, парового, іноді електричного опалення. Тримаючи руку над гарячим радіатором опалення, над плитою, над ввімкненою електричною лампочкою, ми помічаємо, що над ними піднімаються теплі струмені повітря (Фізика, II, 1957, 19); — Що ви, батьку, ми до печі не звикли. Не те життя, — жартував Зозуля. — Ну, а радіаторів у нас ще нема (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 403).