РАДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до радий. Стануть собі [козак з дівчиною], обіймуться — Співа соловейко; Послухають, розійдуться, Обоє раденькі… (Тарас Шевченко, I, 1951, 49); Мій Омелько й собі раденький, що дурненький, та все до неї через тин: гі, гі, гі! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 15).
РАДЕНЬКИЙ
Тлумачення слова