РАЧКУВАТИ

РАЧКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм. Пересуватися рачки. Дівчинонька кропиву шаткує, А за нею дитина рачкує (Павло Чубинський, V, 1874, 866); Дмитро швидко поповз далі, в гущавину. Зупинявся, припадав до снігу обличчям, відсапувався і рачкував далі (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 13).
♦ Назад рачкувати — відступати, відмовлятися від чого-небудь (від прийнятого рішення, наміру, даного слова і т. ін.). — Ну, а я тому, що вже вмерло, що повинно було умерти, уклонятися не буду. Треба уперед йти, а не назад рачкувати! (Панас Мирний, III, 1954, 259).